Summary
Maria Evgenivna Karpyuk-Mykolaichuk[1] (distrito de Kitsmansky, Óblast de Chernivtsí; 8 de abril de 1941-1 de febrero de 2023) fue una cantante, folclorista y actriz ucraniana. Fue galardonada como Artista del Pueblo de Ucrania en 2005. Miembro de la Unión Nacional de Cinematógrafos de Ucrania, era esposa del también artista Iván Mykolaichuk.
| Maria Mykolaichuk | ||
|---|---|---|
 | ||
| Información personal | ||
| Nacimiento |
8 de abril de 1941 Vytylivka (Ucrania) | |
| Fallecimiento |
1 de febrero de 2023 (81 años) Chernivetsi (Ucrania) | |
| Nacionalidad | Soviética y ucraniana | |
| Familia | ||
| Cónyuge | Ivan Mykolaychuk | |
| Información profesional | ||
| Ocupación | Cantante y actriz | |
| Género | Ukrainian folk music | |
| Instrumento | Voz | |
| Distinciones |
| |
Biografía
editarSe graduó del estudio en el Teatro de Música y Drama de Chernivtsi que lleva el nombre de EN. Kobylyanska, donde también trabajó como actriz en el teatro.
En 1961 comenzó a cantar en el Coro Popular de Ucrania. Un año después, se casó con Iván Mykolaichuk.
En 1970, el matrimonio recibió un apartamento en Bereznyaki.[2] Desde principios de esa década, fue miembro del trío vocal popular "Golden Keys" (con Nina Matvienko y Valentina Kovalska).
Como parte del trío, protagonizó películas y programas de televisión como "Lost Letter", "Girl's Dreams", "Golden Keys Trio", etc.
A Volodymyr Ivasiuk le gustaba visitar el departamento de los Mykolaichuk en Bereznyaki cuando visitó Kiev en la década de 1970. En una de las noches, hizo que María Yevgenivna transcribiera los textos y las partituras de las canciones de Bukovin grabadas por su tío. Solo muchos años después, Maria Mykolaichuk cantó y publicó estas canciones en las colecciones "Adiós, ángel, contigo" y "Bukovyno..."
En 2005, recibió el título de Artista del Pueblo de Ucrania.[3]
En 2021, en una de sus últimas actuaciones, interpretó el papel de Iryna Serhiivna en la película de Roman Balayan "Ми є. Ми поруч".[4]
Murió el 1 de febrero de 2023 tras una larga enfermedad a los 81 años.[5]
Discografía (canciones populares)
editarReferencias
editar- ↑ «Валентина Ковальська. «Про мене ще ніхто не писав». Марія Миколайчук // Сайт Ін-ту українознавства» (en ucraniano). Archivado desde el original el 17 de mayo de 2014.
- ↑ Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
- ↑ «Указ президента України про присвоєння почесного звання "Народний артист України"». Archivado desde el original el 2014.
- ↑ «Новітнє українське поетичне кіно від Романа Балаяна». Archivado desde el original el 18 de octubre de 2021. Consultado el 18 de octubre de 2021.
- ↑ Пінькас, Тетяна (1 de febrero de 2023). «Померла співачка та акторка Марія Миколайчук — дружина Івана Миколайчука». Суспільне | Новини (en ucraniano). Consultado el 1 de febrero de 2023.
- ↑ «Марія Миколайчук — Прощаюсь, Ангеле, з тобою». Archivado desde el original el 8 жовтня 2019. Consultado el 14 жовтня 2019.
- ↑ Марія Миколайчук. Буковино…
- ↑ «Марія Миколайчук. Ой, червона калиночко. Золота колекція». Archivado desde el original el 22 листопада 2011. Consultado el 25 травня 2011.
Enlaces externos
editar- Валентина Ковальська. «Про мене ще ніхто не писав». Марія Миколайчук // Сайт Ін-ту українознавства
- Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
- Христина Гнатик-Боднар. Моя місія на цьому світі — співати // Львівська газета, 29.03.2007
- Сергій Лащенко. Зорі не повинні згасати // Кримська світлиця, № 31, 3.08.2007 [Archivado el 2 de marzo de 2014 en Wayback Machine.]
- Аліна Стрижак. «Буковино…» (інтерв'ю) // Україна молода
- Надія Макушинська. Молодий голос Миколайчука повернувся до Чернівців // Молодий буковинець
- 25 років кохання… // Телепрограма «Відкрита зона» [Archivado el 16 de marzo de 2011 en Wayback Machine.]
Datos: Q12123268
